Банкрутство фізичних осіб: що варто знати боржнику?

У сучасних економічних реаліях дедалі більше українців стикаються з ситуаціями, коли борги накопичуються, стабільного доходу немає, а кредитори не дають дихати. Чи є вихід? Один із варіантів — звернутися до суду із заявою про визнання себе банкрутом. Але попри поширені міфи, це не магічне списання боргів, а повноцінна юридична процедура зі складною структурою, ризиками та доволі чіткими наслідками. 

З 2019 року, коли набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, фізичні особи — не лише ФОП — отримали право офіційно визнати себе неплатоспроможними. Ініціатива завжди належить самому боржнику.

Звернутися до суду можна, якщо:

• сума боргів перед одним або кількома кредиторами перевищує 30 мінімальних зарплат (на 2025 рік — понад 240 000 грн);
• протягом останніх 2 місяців боржник не сплачує понад 50% своїх щомісячних зобов’язань;
• у виконавчому провадженні відсутнє майно для стягнення;
• є інші ознаки довготривалої неплатоспроможності.

Подати заяву — це не просто написати «я не можу платити». 

Суд цікавлять факти, цифри й документи. Тож доведеться зібрати доволі об’ємну папку. 

Насамперед — декларація про майновий стан за останні три роки, і так, усе з підтвердженнями. Далі — перелік кредиторів, з ким і скільки винні, з копіями договорів, розписками, будь-якими доказами. 

Суд хоче бачити також план реструктуризації — не просто прохання списати все, а варіант, як ви (можливо) зможете частково розрахуватись. 

Треба додати інформацію про роботу, доходи, рахунки, родинний стан, навіть якщо доходу зараз немає — це теж важлива інформація. І, звісно, без авансу арбітражному керуючому справа не зрушить — цю суму потрібно внести на депозит рахунку суду. 

Усе це — не формальність. Якщо в документах щось не так або чогось не вистачає, суд може просто відмовити у відкритті справи. Тож якість підготовки тут — ключ.

Якщо суд визнає заяву та документи належними, справу відкривають — і з цього моменту для боржника починається новий етап.

Насамперед суд призначає арбітражного керуючого. Саме ця особа перевіряє всі подані матеріали, взаємодіє з кредиторами, складає звіти й координує подальший рух справи.

Одразу після цього публікується оголошення про відкриття провадження, і кредитори мають 30 днів, щоб подати свої вимоги.

Також запускається ключовий механізм — мораторій на задоволення вимог кредиторів. Це означає:

• зупиняється нарахування штрафів і пені;
• скасовуються попередні арешти та заборони, нові — накладаються вже в межах цієї справи;
• припиняються виконавчі дії й інші способи примусового стягнення.

І головне — боржник втрачає право вільно розпоряджатися своїм майном. Жодних продажів, дарувань чи переоформлень. Відтепер усе — під контролем суду та арбітражного керуючого.

Якщо протягом 120 днів кредитори не погоджують план реструктуризації — суд визнає боржника банкрутом. Тоді розпочинається процедура погашення боргів шляхом реалізації майна.

Усе, що не входить до списку виключень (єдине житло, пенсійні накопичення, речі першої необхідності тощо), включається до ліквідаційної маси. Це майно описується, оцінюється і продається — переважно через електронні аукціони.

Отримані кошти розподіляються за черговістю:

1. У першу чергу — аліменти, шкода здоров’ю або життю, внески до соцфондів;
2. У другу — податкові борги та зобов’язання перед державою;
3. У третю — решта вимог.

Якщо після продажу майна грошей не вистачило на повне погашення всіх боргів — решта зобов’язань вважається погашеною, крім персональних (аліменти, шкода здоров’ю, деякі інші виключення).

Після завершення справи фізична особа звільняється від боргів, але з певними умовами:

• Протягом 5 років боржник не має права повторно ініціювати справу про банкрутство;
• Упродовж цього ж строку — зобов’язаний інформувати потенційних контрагентів про факт свого банкрутства при укладенні договорів позики, застави, поруки тощо;
• Протягом 3 років боржник вважається таким, що не має бездоганної ділової репутації — що може впливати на участь у тендерах, конкурсах чи отримання фінансування.

Таким чином, процедура завершується фінансовим очищенням, але не без репутаційного шлейфу.

Фіктивне банкрутство — це адміністративне правопорушення. За подання неправдивої заяви або приховування активів передбачено штраф до 34 000 грн. Можливі також цивільно-правові та кримінальні наслідки — за наявності наміру обдурити кредиторів або суд.