Призначення податкових перевірок: що думає Верховний Суд і чому це важливо бізнесу

Правова позиція про те, що допуск до виїзної перевірки = втрата права оскаржувати її призначення, не нова. Ще 24 грудня 2010 року Верховний Суд України у знаковій постанові у справі № 21-25а10 поставив крапку в цьому питанні.

Суть позиції ВСУ така якщо платник податків допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки, то надалі він може оскаржувати лише зміст акта та порушення, викладені податківцями, але не сам факт призначення перевірки.

Ця постанова стала фактично конституційним каменем для всієї подальшої судової практики. Надалі і ВСУ, і новий Верховний Суд неодноразово підтверджували її правильність.

Чому це рішення настільки важливе?

Тому що в реальному житті на момент “візиту” податківців рішення приймають не адвокати, не податкові консультанти і навіть не директор.

У 90% випадків наказ про перевірку:

• вручається бухгалтеру,
• касиру,
• менеджеру чи адміністратору,
• або будь-якій особі “за довіреністю”, яка взагалі не розуміє, що відбувається.

Людям зазвичай незручно сперечатись із податковою, особливо коли інспектори стоять на порозі й поспішають “просто підписати папірець”.

Але саме в цей момент — у дверях, на рецепції, у бухгалтерії — вирішується вся подальша стратегія захисту.

Ключова проблема: неюристи не можуть оцінити, чи є законні підстави для призначення перевірки.
Вони не знають, що перевірка може бути: безпідставною, незаконною, призначеною без наявних умов або виданою з грубими процедурними порушеннями.

Через це вони автоматично допускають податківців, навіть не розуміючи наслідків.

Що стається після такого “автоматичного допуску”?

Платник податків:

❌ втрачає право оскаржувати наказ про призначення перевірки;

❌ більше не може доводити незаконність самої перевірки;

❌ обмежується лише спором щодо висновків акту.

Верховний Суд багато разів наголошував: саме дії першої особи, яка прийняла податківців, визначають майбутні процесуальні можливості платника. І це — найбільша пастка.

Що мав би зробити представник платника?

Запитати:

• які підстави для перевірки?
• чи є законні умови для її призначення?
• чи дотриманий порядок повідомлення?
• чи відповідає перевірка виду, зазначеному в наказі?

Але ці питання може сформулювати лише людина зі знанням ПКУ та судової практики ВС.

Один підпис недосвідченої особи може позбавити компанію всього процесуального захисту.

Саме тому:

👉 кожній компанії необхідно мати чіткий алгоритм дій при приході податківців,

👉 навчати відповідальних працівників,

👉 і в разі будь-якого сумніву — не допускати до перевірки до консультації з податковим адвокатом.

Якщо з виїзними документальними перевірками все більш-менш однозначно: допустив податківців — і автоматично втратив можливість оскаржити наказ, то у випадку з невиїзними перевірками правила працюють зовсім інакше. І Верховний Суд говорить про це цілком недвозначно.

Підхід Верховного Суду тут інший, тому що при документальній невиїзній перевірці платник податків:

• не присутній під час перевірки;
• не може не допустити податківців (бо перевірка відбувається в податковому органі);
• не має фізичної можливості заявити заперечення до того, як перевірка розпочнеться.

Інакше кажучи: платник дізнається про перевірку коли вона вже завершилась — разом із актом або вже з ППР. Саме тому ВС логічно виходить з того, що платника не можна карати за відсутність того, чого він просто не міг зробити.

Позиція Верховного Суду: наказ можна оскаржувати у будь-який момент

У постанові від 27.02.2018 року у справі № 820/19845/14 Верховний Суд скасував наказ про призначення невиїзної перевірки навіть після того, як перевірка давно відбулась. Бо не було підстав для її призначення.
А аргумент ДФС про те, що «наказ уже реалізований», ВС відкинув.

Ключовий мотив: невиїзна перевірка не передбачає механізму недопуску, тому платник податків не має можливості захистити свої права до початку її проведення.

Саме тому суд зобов’язаний оцінити законність призначення перевірки навіть після її фактичного завершення.

Що каже Велика Палата Верховного Суду? (огляд практики 2021 року)

У 2021 році Велика Палата ВС знову повернулася до питання оскарження наказів про перевірки — і надала важливі роз’яснення, які посилюють захист платника податків у схожих ситуаціях.

Головні висновки Великої Палати:

1️⃣ Оскарження наказу після допуску не є ефективним способом захисту — але це стосується ЛИШЕ виїзних перевірок.

2️⃣ Неправомірні дії при призначенні/проведенні перевірки не є предметом окремого позову, але можуть бути підставами для скасування ППР, винесених за результатами такої перевірки.

3️⃣ Поняття «спір, що не підлягає адміністративному розгляду» тлумачиться широко — тобто враховуються як спори, що не підсудні адмінсудам, так і ті, що взагалі не підлягають судовому розгляду.

Але  є окрема думка суддів ВП ВС, де вони прямо зазначили: наказ про перевірку може бути оскаржений незалежно від того, був допуск чи ні, адже саме наслідки застосування цього наказу порушують права платника.

Це підтверджує: остаточної єдності думок у ВС щодо цього питання поки нема, і правозастосування продовжує еволюціонувати.

Що це означає для бізнесу?

Факт проведення невиїзної перевірки — НЕ перешкода для її оскарження.

Позов можна подати:

• до перевірки (якщо про наказ стало відомо завчасно);
• під час перевірки;
• після її завершення — навіть через тривалий час, якщо наказ вплинув на права платника.

Ключові висновки Верховного Суду простими словами

• Платник не може не допустити податківців до невиїзної перевірки.
• Через це платник може оскаржувати наказ у будь-який момент.
• Скасування наказу автоматично тягне:
  • скасування дій з проведення перевірки;
  • скасування рішень (ППР), винесених за її результатами.

Зараз податкові органи активно використовують невиїзні перевірки як швидкий інструмент контролю — часто з порушенням підстав або умов призначення. І саме невиїзні перевірки — це той випадок, коли судовий контроль реально працює.

Питання планових перевірок — завжди окрема «податкова історія». Формально все просто: є план-графік, є ступені ризику, є накази на перевірку. Але бізнес практично щомісяця стикається з одними й тими ж запитаннями:

• це повторне включення?

• чи мав право податковий орган видавати окремий наказ?

• що робити, якщо лист із наказом отримали пізно?

І тут у пригоді стає практика Верховного Суду, яка допомагає розкласти все по поличках.

Включення в план-графік ≠ наказ про перевірку

Найпоширеніша ситуація: підприємство з високим ступенем ризику включили в план-графік, а через кілька місяців податкова видає наказ про проведення перевірки. Бізнес часто вважає це «двома включеннями в план», тобто порушенням.

Але Верховний Суд це питання давно пояснив.

У постанові від 20.06.2018 року (справа № 819/1775/17) КАС ВС прямо зазначив: включення до плану-графіка — це одне, а наказ про перевірку — щось зовсім інше.

План — це лише намір податкового органу, а наказ — практична реалізація цього наміру.

Тобто, якщо бізнес уже включили до плану-графіка один раз у році, то видання окремого наказу про перевірку не є повторним включенням і не порушує п. 77.2 ПКУ.

Як формують план-графік у 2025 році

ДПС у своїх роз’ясненнях нагадала ключові правила формування плану-графіка на 2025 рік. Вони базуються на п. 77.2 ПКУ та Порядку № 524:

• платники з високим ризиком — не частіше ніж раз на рік;

• із середнім ризиком — не частіше ніж раз на два роки;

• із незначним ризиком — раз на три роки.

При цьому важливо пам’ятати:

• оновлювати план-графік податкова може лише раз на квартал, і тільки з 1 липня або 1 жовтня, залежно від дати оновлення;

• до плану включають компанії, які несуть найбільший ризик несплати податків;

• показники для відбору беруть за 9 місяців поточного року або за останній звітний період.

Тобто план-графік — це не хаотичний документ, а результат чіткої процедури, яку бізнес може відстежувати.

Уведомлення за 10 днів: найпоширеніша пастка

Один із улюблених аргументів бізнесу: «Ми отримали лист із наказом менше ніж за 10 днів. Це порушення, отже, перевірка незаконна».

ВС цю тему давно розставив на місця.

У постанові від 24.10.2019 року (справа № 818/433/14) суд зазначив: головне — коли податкова ВІДПРАВИЛА лист, коли платник його ОТРИМАВ — значення не має.

Тобто, якщо податкова може довести, що відправила наказ і повідомлення завчасно — перевірка буде законною, навіть якщо платник отримав лист пізніше або вже під час перевірки.

Це важливий нюанс, який часто ігнорують бухгалтери та юристи.