У подібних ситуаціях усе зазвичай виглядає доволі однозначно, адже антидопінгова система виходить із того, що відповідальність спортсмена за вміст його організму є персональною, незалежно від обставин.
Саме в такій ситуації до команди АО «ЮРІС ФЕРРУМ» звернувся спортсмен разом із тренером. На перший погляд усе виглядало досить однозначно: у пробі виявлено заборонену речовину, а отже існував реальний ризик відсторонення строком до чотирьох років.
Водночас уже первинний аналіз документів показав, що за цією, здавалося б, типовою історією стоїть інша фактична картина.
Ключовими виявилися саме медичні обставини.
Історія лікування, призначення лікарів та пояснення фахівців дозволили побачити, що препарат застосовувався не для покращення результату, а у зв’язку зі станом здоров’я спортсмена.
За таких умов було обрано шлях отримання ретроактивного дозволу на терапевтичне використання препарату. Відповідне звернення подали до International Testing Agency, однак у наданні дозволу відмовили. Після цього справа перейшла до стадії оскарження, де вирішальним стало не лише доповнення медичної бази, а й послідовне пояснення, чому застосування препарату було саме терапевтично необхідним.
У підсумку спортивний трибунал скасував попереднє рішення та надав спортсмену ретроактивний дозвіл на терапевтичне використання препарату. Після цього міжнародна федерація припинила провадження у справі, і спортсмен зміг продовжити кар’єру без застосування санкцій.
Цей кейс добре показує, що навіть у ситуаціях, які виглядають формально очевидними, усе вирішують деталі. І саме від того, як вони зібрані та подані, залежить фінальний результат.
Над справою працювали адвокатки Гніздовська Ганна, Гніздовська Надія та юристка Ковальова Яна.
Детальніше про перебіг справи та аргументацію можна прочитати за посиланням.
Про цей кейс також написала Юридична газета, відзначивши практичне значення такого підходу до захисту спортсменів.