Біологічний паспорт спортсмена: доказ, який може вирішити справу

ABP (Athlete Biological Passport) — це біологічний паспорт спортсмена. По суті, це електронний профіль, у якому протягом тривалого часу накопичуються та аналізуються біологічні показники спортсмена.

На відміну від класичного допінг-тесту, ABP не виявляє конкретну заборонену речовину. Він працює інакше: система відстежує зміну гематологічних, стероїдних та інших біомаркерів у динаміці та формує індивідуальні межі фізіологічної норми для конкретного спортсмена. Якщо показники виходять за ці межі з мінімальною ймовірністю природного пояснення, виникає атиповий паспортний результат.

Важливо: атиповість не означає автоматичне встановлення порушення. Це лише сигнал, який запускає експертний перегляд.

З правової точки зору ABP є непрямим доказом. Він не підтверджує наявність субстанції, а дозволяє зробити висновок про можливе застосування забороненого методу чи речовини на підставі індуктивного аналізу біологічних змін. Саме тому у таких справах кваліфікація зазвичай здійснюється за статтею 2.2 Всесвітнього антидопінгового кодексу (Кодексу ВАДА) — «застосування або спроба застосування», а не за статтею 2.1 — «наявність субстанції».

Нормативну основу використання ABP становлять Кодекс ВАДА та міжнародні стандарти (ISTI, ISL, ISRM і Керівництво з біологічного паспорта). Водночас відповідно до статті 3.1 Кодексу ВАДА тягар доведення порушення покладається на антидопінгову організацію.

Отже, біологічний паспорт — це складний науково-доказовий механізм, інтегрований у систему антидопінгової діяльності. Його використання можливе лише за умови дотримання процедур, незалежного експертного аналізу та досягнення стандарту доказування «comfortable satisfaction». Він не створює презумпції вини, а потребує повноцінної юридичної оцінки всієї доказової конструкції.

Біологічний паспорт спортсмена — це не лише медичний або статистичний інструмент. Його реальний зміст формується саме у судовій практиці. І ключову роль тут відіграє Спортивний арбітражний суд (CAS).

Саме CAS визначив:

• чи може ABP бути самостійною доказовою основою;
• якими мають бути вимоги до наукової валідності адаптивної моделі;
• як оцінюється експертний висновок;
• де проходить межа між індуктивним доказуванням і порушенням процесуальних гарантій спортсмена.

Практика арбітражу демонструє еволюцію підходів: від обережного визнання ABP як допустимого доказу — до формування чітких критеріїв його достатності для досягнення стандарту «comfortable satisfaction».

Розглянемо ключові справи.

Caucchioli та Pellizotti: визнання ABP як достатнього доказу

Справи CAS 2010/A/2178 Pietro Caucchioli v. CONI & UCI та CAS 2010/A/2235 UCI v. Franco Pellizotti стали першими комплексними рішеннями, у яких CAS детально проаналізував можливість встановлення порушення без позитивної аналітичної проби.

Справа Caucchioli

Італійський національний олімпійський комітет (CONI) наклав на спортсмена дворічне відсторонення через аномальні коливання концентрації гемоглобіну в межах гематологічного модуля ABP.

Експерти дійшли висновку, що такі зміни не можуть бути пояснені природними фізіологічними причинами та мають ознаки маніпуляцій із кров’ю.

CAS підтвердив рішення. Арбітраж визнав, що:

• біологічний паспорт може становити достатню доказову основу;
• індуктивний характер доказування є допустимим;
• вирішальним є дотримання процедур та наукова обґрунтованість моделі.

Справа Pellizotti

У цій справі ситуація була складнішою. Антидопінговий трибунал CONI спочатку визнав докази недостатніми та виправдав спортсмена. UCI оскаржив рішення до CAS.

Арбітражна панель скасувала виправдувальне рішення і самостійно встановила порушення, застосувавши дворічне відсторонення.

Обидві справи закріпили принципову позицію: відсутність Adverse Analytical Finding не перешкоджає встановленню порушення, якщо доказова конструкція на підставі ABP є науково валідною та процедурно коректною.

Pechstein: стандарт доказування

У справі CAS 2009/A/1912 & 1913 Pechstein v. ISU арбітраж підтвердив, що в антидопінгових справах застосовується стандарт «comfortable satisfaction».

CAS відхилив аргументи щодо необхідності застосування кримінального стандарту «поза розумним сумнівом». Натомість було наголошено:

• стандарт єдиний для всіх порушень;
• тяжкість санкції впливає не на стандарт, а на рівень переконливості доказів.

Для справ ABP це означає:

• статистична атиповість повинна бути підтверджена експертним аналізом;
• альтернативні пояснення мають бути розглянуті по суті;
• рішення не може ґрунтуватися виключно на математичному алгоритмі без юридичної оцінки.

Simona Halep: межі використання ABP

Справи CAS 2023/A/10025 та CAS 2023/A/10227 Simona Halep v. ITIA стали важливим орієнтиром у сучасній практиці.

Було два окремі обвинувачення:

1. наявність забороненої субстанції (Roxadustat);
2. порушення на підставі даних ABP.

У частині ABP CAS підійшов до оцінки доказів особливо ретельно. Панель:

• врахувала результати приватного медичного аналізу;
• дослідила часову послідовність подій;
• перевірила логічну узгодженість запропонованої допінгової гіпотези.

У підсумку CAS дійшов висновку, що не досяг рівня «comfortable satisfaction» щодо порушення за статтею 2.2 на підставі ABP. Обвинувачення в цій частині було відхилене.

Це рішення закріпило важливий підхід: біологічний паспорт є допустимим доказом, але його сила залежить від цілісності та внутрішньої узгодженості всієї доказової конструкції.

Norah Jeruto: коли ABP визнається достатнім

У справі CAS 2023/A/10912 World Athletics v. Norah Jeruto CAS розглядав обвинувачення за статтею 2.2 ADR на підставі аномалій гематологічного модуля ABP.

World Athletics обґрунтовувала наявність порушення серією зразків із показниками, які, за версією експертів, свідчили про стимуляцію еритропоезу та можливі маніпуляції з кров’ю.

Перша інстанція відхилила обвинувачення, вказавши на наявність сумнівів. В апеляції CAS:

• заслухав експертів сторін у форматі спільних сесій;
• проаналізував альтернативні медичні пояснення;
• оцінив логічну послідовність допінгового сценарію.

За результатами всебічної оцінки доказів панель дійшла рівня «comfortable satisfaction» і встановила наявність порушення.

Ця справа демонструє, що ABP може бути самостійною доказовою основою, якщо антидопінгова організація здатна представити науково узгоджену, внутрішньо логічну модель пояснення біологічних змін.

Практика CAS показує: біологічний паспорт — це не автоматичний механізм встановлення вини. Це складна доказова конструкція, у якій наука, процедура і юридична оцінка мають працювати разом. І саме в цій взаємодії формується реальний баланс між ефективністю антидопінгової системи та гарантіями справедливого процесу.

Біологічний паспорт спортсмена давно перестав бути лише медичним інструментом. У практиці CAS він перетворився на повноцінний доказ у антидопінгових спорах. Але його юридична сила не є автоматичною — і саме тут проходить головна межа.

CAS визнає: ABP може бути самостійною доказовою основою, навіть за відсутності позитивної проби. Це означає, що порушення може бути встановлене виключно на підставі атипових змін біологічних показників.

Водночас така можливість не означає спрощення доказування.

Оскільки у справах ABP відсутній прямий доказ у вигляді знайденої субстанції, доведення будується індуктивно — через аналіз динаміки біомаркерів, їх послідовності, статистичної атиповості та відповідності запропонованій допінговій гіпотезі. Сам математичний сигнал системи ще не створює порушення. Його необхідно юридично осмислити.

Ключовим орієнтиром залишається стандарт доказування «comfortable satisfaction». Арбітражна панель має досягти переконання у наявності порушення на підставі всебічної оцінки доказів. І чим серйозніші наслідки для спортсмена, тим більш переконливою повинна бути доказова конструкція.

Особливо важливо, що CAS не дозволяє формально відхиляти альтернативні пояснення. Якщо спортсмен наводить медичні або фізіологічні аргументи, вони повинні бути досліджені по суті. Неперевірена або логічно не спростована альтернативна версія може поставити під сумнів досягнення необхідного рівня переконаності.

Окремий вимір — процедура. Дотримання міжнародних стандартів тестування, належний експертний перегляд, коректне документування — це не технічні деталі, а частина доказової оцінки. Порушення процедур може вплинути на сприйняття всієї конструкції ABP.

У підсумку практика CAS демонструє важливий баланс:
біологічний паспорт є потужним інструментом, але його доказова сила виникає лише там, де наука, процедура і правова оцінка узгоджені між собою.