Набувальна давність у судовій практиці: аналітика партнерок АО «Юріс Феррум» у «Віснику Одеської адвокатури»

Набувальна давність у судовій практиці: аналітика партнерок АО «Юріс Феррум» у «Віснику Одеської адвокатури»

Набувальна давність нерідко сприймається як «простий» механізм оформлення права власності. 

Проте в реальній судовій практиці це один із найскладніших інститутів цивільного права. 

Вирішальним є не сам строк володіння, а належне доказування, правильний вибір правової моделі та розуміння позицій Верховного Суду.

Набувальна давність: як оформити право власності через суд і не отримати відмову

У «Віснику Одеської адвокатури» (№ 1/2026) опубліковано статтю партнерок АО «Юріс Феррум» — «Правова природа набувальної давності та судова практика її застосування».

 

Авторки статті:

📘 Надія Гніздовська — адвокатка, партнерка АО «Юріс Феррум», голова Комітету з питань будівельного права Ради адвокатів Одеської області, членкиня Будівельного комітету НААУ.
📘 Ганна Гніздовська — к.ю.н., адвокатка, керуюча партнерка АО «Юріс Феррум», секретар Комітету з питань будівельного права Ради адвокатів Одеської області.

 

Про що стаття?
У публікації комплексно проаналізовано інститут набувальної давності як первинного способу набуття права власності та систематизовано актуальну судову практику щодо його застосування.

 

Основні акценти статті:

1️⃣ Набувальна давність як винятковий інструмент
Авторки розкривають правову природу ст. 344 ЦК України, співвідношення фактичного володіння та права власності, а також пояснюють, чому сплив 5 чи 10 років сам по собі не створює права без судового рішення та державної реєстрації.

Окремо проаналізовано різницю між:
• застосуванням ст. 344 ЦК України щодо нерухомого майна;
• застосуванням ст. 119 ЗК України щодо земельних ділянок.

 

2️⃣ Умови набуття права за давністю: що перевіряє суд
Стаття детально розглядає критерії, які мають бути доведені у справах про визнання права власності за набувальною давністю:

• добросовісність (саме на момент заволодіння майном);
• відкритість володіння;
• безперервність;
• володіння «як власник» (animus domini);
• безтитульність володіння.

Особливу увагу приділено стандартам доказування та типовим помилкам при формуванні доказової бази, які найчастіше стають підставою для відмови у позові.

 

3️⃣ Практика Верховного Суду: чіткі межі застосування
У статті проаналізовано ключові постанови Верховного Суду, що сформували сучасні підходи до застосування інституту набувальної давності, зокрема щодо:

• співвідношення набувальної давності та спадкування;
• меж застосування цього механізму до земельних ділянок;
• неможливості підміни приватизаційних, спадкових чи договірних процедур механізмом давності.

Суди застосовують набувальну давність дуже обережно. Це не «швидкий спосіб» узаконити користування майном.

Вона застосовується лише тоді, коли в особи немає іншої законної підстави для оформлення права власності і коли всі необхідні умови чітко та переконливо доведені в суді.

 

👉 Повний текст читайте у «Віснику Одеської адвокатури» (№ 1/2026).